29 травня 2016 року в кафедральному соборі Брюсселя Українська громада Бельгії вшанувала пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи.
На вечорі пам'яті присутнім було оголошено звернення духівника Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра.
Шановне товариство! Дорогі у Христі брати і сестри!
Сумна нагода зібрала дітей України у цьому соборі. 30 років тому, в ніч проти 26 квітня 1986 р. сталася Чорнобильська катастрофа — найбільша промислова ядерна катастрофа за всю історію людства.
«Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашого народу» — казав Блаженніший Митрополит Володимир, який ставив Чорнобильську катастрофу в один ряд з іншими масштабними трагедіями, яких зазнало українство у буремному ХХ столітті: знищенням української державності 1917-1921 рр., масовими репресіями у СРСР, Голодомором 1932-1933 рр. та лихами другої світової війни.
«Надзвичайна подія» на Чорнобильській АЕС стало найтяжчою за всю історію людства техногенною катастрофою. Була повністю зруйнована активна зона реактора, будівля енергоблоку частково обрушилася, були знищені бар’єри і системи безпеки, які захищають навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі. В активну стадію аварії, тобто з 26 квітня до 6 травня — викид активностей із пошкодженого реактора тривав на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу після чого знизився у тисячі разів… Проте уряд СРСР намагався приховати трагедію від світу, наголошуючи на локальному характері проблеми. Рівень радіації в Чорнобилі був таким, що загиблих згодом ховали у свинцевих трунах. А мешканці Прип'яті були сповіщені про катастрофу тільки через 2 дні після трагедії…
Вибух на Чорнобильській АЕС став символом морального та технічного занепаду «радянської цивілізації». Аварія продемонструвала мільйонам людей оману радянщини й тим запустила відлік до розпаду радянської імперії. «Це був кінець українського страху, кінець заціпеніння» — нещодавно висловилася про цей час українська письменниця і публічний інтелектуал Оксана Забужко. «У травні 1986 народжувався Київ як столиця майбутньої України. Це була свідомість визволення від радянської залежності та радянського страху».
Кризові ситуації завжди виявляють і виокремлюють оману та правду, ницість і шляхетність людської душі. Оголивши моральну ницість радянської системи, Чорнобиль одночасно відкрив й інші якості та інший тип людської душі: силу любові, відповідальності та солідарності. «Слово “чорнобилець”, — відзначав Блаженніший Митрополит Володимир, — стало прозивним, асоціюючись переважно не лише з людською трагедією, але й з відважною самопожертвою героїв — ліквідаторів страшної аварії».
За роки предстоятельського служіння Блаженнішого Митрополита Володимира українське суспільство звикло до особливої уваги Православної Церкви до Чорнобильської трагедії та «чорнобильців». У Чорнобилі діє Свято-Ілінська парафія, яка духовно опікає працівників станції та мешканців-самоселів. Особливим чином підносяться молитви за «чорнобильців» та їх родини й в столичному храмі на честь Входу Господнього в Єрусалим (при храмовому комплексі Архангела Михаїла). За рішенням громади, цей храм присвячено пам’яті жертв Чорнобиля. Споруджений поруч з храмом і символічний меморіал з іменами 35 молодих пожежників, які першими увійшли до палаючого 4-го блоку ЧАЕС і згодом померли у лікарні. У цьому ж храмі зберігається і відома ікона «Чорнобильський Спас», яку було написано з благословення спочилого Предстоятеля.
Зберігаючи пам'ять про тих людей, завдяки яким були мінімізовані жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи, ми просимо сьогодні у Бога здоров’я для хворих і спокою для спочилих. Вічна пам’ять загиблим, вічна шана подвигу ліквідаторів! А зберігаючи пам'ять про саму катастрофу, молитовно звертаємося до Господа з проханням благословити нас мудрістю та смиренням, а також утвердити нас на шляху Правди, на який став український народ з другої половини 80-х років.
У цей доленосний час, ми також особливо молимося за наш український народ, який з ласки Божої чверть століття тому отримав можливість будувати свою самостійну державність і мужньо захищає її суверенітет і територіальну цілісність сьогодні.
Господи Ісусе Христе, подай нам мудрість і мужність, навчи нас стояти у Твоїй Правді, охорони наш народ від зовнішньої загрози та небезпеки, збережи цілісність та суверенність нашої держави, обдаруй Твоїм миром стародавню Українську Землю!
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
ОЛЕКСАНДР
Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський
