Просвітницький центр Фонду провів творчій вечір під назвою «По дорозі добра», присвячений творчості відомого українського поета Юрія Тітова


Просвітницький центр Фонду провів творчій вечір «По дорозі добра», присвячений творчості відомого українського поета Юрія Тітова21 жовтня 2016 року в приміщенні Музею Блаженнішого Митрополита Володимира пройшов творчий вечір Клубу шанувальників класичного та авторського мистецтва «Душевна культура», що діє в рамках студійно – клубної діяльності Просвітницького центру Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира.

Вечір під назвою «По дорозі добра» був присвячений творчості унікальної людини, відомого українського поета Юрія Тітова. Юрій працює у батьківській квартирі - у власній кімнаті. У нього в кімнаті на великому письмовому столі стоїть комп'ютер в оточенні численних папірців, списаних зошитів і книжок. «Я намагаюся зберегти у цій кімнаті атмосферу дитинства, - доповнює мама Юрія, Лідія Петрівна. - Важливо зробити так, щоб кожна річ, на яку б не поглянув Юрко, сіяла в його серце добрі думки».

Тітов Юрія Миколайович народився в м. Києві. У 1997 р. закінчив середню школу №15 з відзнакою. У 1998 р. за високий мистецький хист нагороджений стипендією та дипломом Українського фонду культури за програмою "Нові імена України" очолюваною Лауреатом Шевченківської премії, академіком, поетом Борисом Іллічем Олійником, де і відбувся його перший творчий вечір. У 2010 р. закінчив відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" за фахом Журналістика, видавнича справа та редагування.

За заслуги нагороджений Українською Православною Церквою орденом преподобного Іллі Муромця. За активну громадську роботу Міністерством праці та соціальної політики в 2002 р. нагороджений Почесною грамотою. Нагороджений Почесною грамотою Київського міського голови (2007 р.) У 2005 р. за творчі досягнення став Лауреатом премії Кабінету міністрів України. Відзначений подякою Прем'єр-міністра України за літературні твори для дітей та юнацтва, що сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовності та любові до Батьківщини. Лауреат Всеукраїнських радіо фестивалів "Осіннє рандеву", "Прем'єра пісні" та "Рідна мати моя". Лауреат православного фестивалю "Благодатне небо". Лауреат літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка "Осіннє золото". У 2000 р. був прийнятий у Національну спілку письменників України за рекомендацією поета, лауреата Шевченківської премії В.О Забаштанського, заслуженого діяча мистецтв Г.Т. Чубач та заслуженого діяча мистецтв В.В. Женченка.

Вірші Юрія Тітова записані на аудіо касети бібліотеки ім. Островського. Театралізовані студентами інституту ім. Карпенка-Карого. Проводяться зустрічі з читачами бібліотек. Поезія автора лунає із вуст неповторного майстра художнього слова, Народного артиста України, Шевченківського лауреата Анатолія Паламаренка, Народного артиста України, Шевченківського лауреата Олексія Богдановича, Заслужених артистів України Петра Бойка, Анатолія Гнатюка та Василя Обручова.

Творчі вечори поета відбуваються у багатьох культурно-мистецьких закладах столиці України: в Українському фонді культури, Національній спілці письменників України, Київській дитячій академії мистецтв, Київському міському будинку вчителя, Національній філармонії України. Пісні на вірші поета звучать з ефіру першого та третього каналів НРКУ як на Україну так і у мережі Інтернет. Як член журі брав участь у фестивалі університету "Україна" "Сяйво надії". Проводяться зустрічі зі школярами, ліцеїстами, студентами, творчими колективами Києва та різних міст України.

Світлана Потера – поетеса, композитор, виконавець пісень на духовні вірші. Лауреат І Міжнародного православного фестивалю авторської пісні «Благодатне небо» (Київ-2007). Дипломант Міжнародного літературного конкурсу «Православна моя Україно!». Нагороджена Грамотою Священного Синоду УПЦ і Ювілейним орденом в пам'ять святкування 15-річчя Харківського Архієрейського собору і Предстоятельського служіння Блаженнішого Вролодимира, Митрополита Київського і всієї України. член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, член Творчого об’єднання «Світлина» Спілки жінок м. Києва, член Спілки творчої інтелігенції Центру духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія». Пісні Світлани Потери звучать як на Українському радіо й телебаченні. Їх твори використовують педагоги загальноосвітніх закладів на уроках з курсу «Біблійна історія та християнська етика», а також на заняттях та заходах у недільних школах.

Коли Ви почали писати вірші, музику? Що прийшло першим?

Любов до поезії проявилась досить рано. Ще в дитячому садку я намагалася запам’ятати всі віршики, які вивчали мої однолітки. Увечері я переказувала їх мамі, а вона записувала їх у загальний зошит. Та все ж, вперше я написала вірш у третьому класі на уроці української мови. Тоді ми отримали завдання описати картину-пейзаж. Це були лише кілька рядочків, однак те яскраве відчуття якогось просвітлення при спробі відтворити свої думки в словах запам’яталося назавжди. Друга «проба пера» сталася в 15 років і більше не переривалась. Коли сама почала писати вірші, то стала глибше розуміти поезію інших. Згодом зібрала цілу бібліотечку поезії.
Скільки себе пам’ятаю, бажання співати приходило зсередини, однак спочатку не вистачало слів. У певний момент я стала ніби відчувати «музику вірша»: стала не декламувати вірші, а їх наспівувати. А своєрідний пісенний вибух, коли мелодії потекли одна за одною, стався, коли у моєму житті злились воєдино три значущі для мене події: знайомство з поезією Ганни Чубач і Ліни Костенко, поява нової «подруги» – шестиструнної гітари і перше кохання.

Коли Ви прийшли до істинної віри і як це вплинуло на Ваше життя і творчість?

Росла я в сім’ї, де церковні свята не шанувалися навіть на побутовому рівні. Навіть хрестилася у віці 23 роки, а воцерковилася ще пізніше. Слава Богу, до сект не потрапляла, а от по різних вченнях таки поблукала. Проте, як сказав хтось із святих: Хто шукає Істину, того Господь приведе до істинної Церкви. А ще шукала миру душевного, гармонії з ближніми, любові, яка «не шукає свого», «довго терпить», «не заздрить», «не возвеличується». Не хотілося ставати жорстокою в тих нелегких випробуваннях, які посилала доля, а власних сил вистояти не вистачало. Адже таку силу дає лише Господь через Таїнства Православної церкви. Ця Божа благодать укріплює немічних.
Ніколи не мріяла стати артисткою. А співати по-справжньому стала лише те, що народжене мною як автором. Завдяки підтримці Ганни Чубач (їй дуже сподобалися мої пісні на її слова), відразу виступила на великій сцені, радіо і телебаченні. Швидко зрозуміла, що для такої діяльності в мене замало як фізичних, так і душевних сил. До того ж, я людина домашня: хотілося більше спокою… Тому я свідомо не давала собі записувати ті рядки, які спадали на думку, не брала до рук гітару. Певний час вимушена була зайнятися невеликим бізнесом, щоб мати можливість оплатити своє лікування, а згодом і хірургічну операцію батька. Та як би я не стомлювалася, вночі починало тривожити відчуття того, що чогось не вистачає, щось залишилося невиконаним.
Шість років я жила лише церковним життям. Через півроку майже щоденного відвідування храму виникло бажання почитати поезію. У Лаврі купила книгу віршів Тетяни Лазаренко, і з цього автора в мене почався новий період пісенної творчості. На люди ж я винесла свою творчість за порадою авторитетних духовних осіб.

Ваші побажання читачам.

Не гасити в собі іскру Божу, розвивати таланти, закладені Творцем, щоб послугувати ближнім і Вітчизні. Міцного тілесного й душевного здоров’я. Спасіння душі. І запрошую усіх на творчі вечори до Музею Блаженнішого Митрополита Володимира, через деякий час ми плануємо ще один мій виступ саме в музеї. До зустрічі!

Руслан Іщенко народився 23 вересня 1982 року в м. Києві. Через вроджену ваду зору Руслану довелося навчатися в інтернаті для слабозорих. Руслан у шкільні роки мріяв грати і співати, але був сором’язливим, тому ця мрія так би і залишилася мрією, якбихарактер та цілі, які ставив перед собою юнак. Зараз життя молодого, енергійного, талановитого чоловіка насичене та яскраве, бо він продовжує вдосконалювати свої музичні здібності, планує записати диск. Його запрошують виступати на різних масових заходах університету і міста. Руслан співає так щиро і натхненно, що здається, проживає кожну пісню,пропускає крізь своє серце кожну життєву ситуацію, покладену на музику. А ще він має вроджену скромність і талант зближуватися з людьми За словами Руслана без Божої допомоги він би не зміг досягти результатів, які має на сьогоднішній момент, бо в нього, як і в кожної людини, були складні моменти і тяжкі ситуації в житті, але, коли було дуже важко, він звертався зі щирою молитвою до Бога й отримував підтримку і допомогу, а тому зараз його вже не лякає майбутнє, бо він знає, що біля нього його батьки та друзі, а головне – Бог, який завжди поруч… і ще співає по війскових частинах міста Києва від студії Будинку Офіцерів.



Наступна зустріч клубу «Душевна культура» відбудеться 28 жовтня 2016 р. початок о 17:00 за участі правосланого автора – виконавця, поета, місіонера о. Володимира Шинкарука. Він є переможець і лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів православної авторської пісні. Священик займається і місіонерсько-просвітницькою діяльністю, організовуючи концерти в місцях позбавлення волі, будинках для пристарілих людей та багато інш.

***

Організатор: Просвітницький Центр Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира в рамках проекту клуб шанувальників класичного та авторського мистецтва «Душевна культура». Координатор: Любов Лавриненко (096) 537 83 60.
Email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Адреса: м.Київ, вул. Маршала Конєва, 3а - Музей знаходиться на першому поверсі дзвіниці біля Спасо–Преображенського собру на Теремках. ( ст. м. Іподром (10 хв. пішого ходу) або маршрутка № 84, тролейбус №45,№12 зупинка вул. Василя Касіяна.)