В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся творчий вечір музикознавця Валентини Кузик

15 січня 2017 року, в стінах музею Блаженнішого Митрополита Володимира про історію створення українського шедевру, різні вектори його аналізу - музичний, вербальний, графічний, нумерологічний – в рамках свого творчого вечору розповіла музикознавець, співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, лауреат Премії ім. М. Лисенка, член НСКУ Валентина Кузик.

 

  В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся творчий вечір музикознавця Валентини Кузик

«Незаперечно, «Щедрик» в опрацюванні М. Леонтовича став унікальним явищем світової культури. Він привернув увагу мільйонів, з-поміж яких були й музиканти, фольклористи, філологи, філософи та теологи. Первісний архетип із серії так званих «Народних примітивів» – мотив з 4-х звуків у межах півторатону, – з прадавніх часів сприймався нашими пращурами, ще язичниками, мов магічна формула, що заворожувала, гіпнотизувала людину. Вивчення нотного тексту «Щедрика» дозволило вирізнити 5 векторів аналізу (без сумніву, при достатній прискіпливості їх може бути більше). Так як у підзаголовок взято термін «stretta» – тобто «стисло», – спробую конспективно викласти думки. На сьогодні утвердилося три варіанти тексту «Щедрика» (ще у 1920-ті роки за кордоном були спроби зробити переклади української щедрівки французькою, англійською, але вони 4 ненадовго прижилися в культурному обігу). І з кожним з них пов’язана окрема інформація. Можливо, філологи й фольклористи зможуть докладно проаналізувати їх природу, я ж окреслюю лише окремі позиції. Дозволю висловити думку: в зв’язку з тим, що нині за програмою ЮНЕСКО заносяться у реєстр всі вагомі культурні явища, закликаю звернутися до цього високошановного органу з пропозицією про визнання «Щедрика» М. Леонтовича духовним надбанням людства» - зауважила Валентина Володимирівна.

 

  В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся творчий вечір музикознавця Валентини Кузик

В історію світового музичного мистецтва Микола Леонтович увійшов як автор художніх обробок для хору близько 200 українських народних пісень, а також як творець жанру витонченої хорової мініатюри на основі текстів і мелодій народних пісень.

Найвідоміша мелодія подільського Орфея — до колядки “Щедрик, щедрик, щедрівочка, // Прилетіла ластівочка...”. Із текстом англійською мовою від американця українського походження Пітера Вільговського з 1936 року як “Колядку дзвонів” / “Carol of the Bells”/ її знають на всіх континентах: вона звучить у сучасних голлівудських фільмах, на концертах, телешоу і в рекламі відомих брендів.

Славетний композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у своїх творах. Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні. А в Україні за більшовицьких часів прізвище Леонтовича вважалося антирадянщиною.

Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок на Вінниччині в старовинній священицькій родині. Сім’я Леонтовичів була музично обдарованою. Батько Дмитро Феофанович добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Сестра Олена навчалася в Київській консерваторії, друга сестра Вікторія, брат Олександр теж займалися музикою. Маленький Микола часто слухав гру свого батька, а згодом сам почав співати та підбирати народні мелодії на музичних інструментах. Леонтович за сімейною традицією повинен був стати священиком — так бажали його батьки. Тому він закінчує Шаргородське початкове духовне училище, а згодом — у Кам’янець-Подільську духовну семінарію. Проте юний композитор обрав іншу життєву стежку.

 

  В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся творчий вечір музикознавця Валентини Кузик

Музична спадщина Леонтовича порівняно близько 200 розробок українських народних мелодій, розклади музики релігійно-духовного характеру: кантів, псалмів, колядок, щедрівок. Леонтович видав дві збірки пісень із Поділля. Протягом 1919-1920 років Микола Леонтович працював над підручником з нотної грамоти для школи. Але жоден екземпляр не дійшов до нашого часу.
Світову славу принесла Леонтовичу обробка колядки “Щедрик”, мелодію якої композитор розклав на багатоголосся високих і низьких тонів. Уперше “Щедрика” виконав 1916 року студентський хор Київського університету під керівництвом Олександра Кошиця. 5 жовтня 1921 року “Щедрик” був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку.
А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на американському радіо NBC, записав англійську версію слів до “Щедрика” — “Carol of the Bells”. До мелодії "Щедрика" додані слова зовсім іншого змісту, ніж вони є у "Щедрику": "Дзвеніть срібні дзвони, веселі різдвяні дзвони, Христос родився". Так мелодія українського “Щедрика” стала всесвітньо відомою. Колядку виконували у різних стилях від джазу до року.
Зокрема, пісня викорисовується у таких відомих кінофільмах: “Сам удома”, “Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку”, “Санта Клаус”; “У дзеркала два обличчя”, “Міцний горішок 2”, “Сімейка Адамсів”, “Битва на гірляндах” та ін.
“Щедрик” є одним із найбільших українських внесків у світову популярну культуру.
До слова, Національний банк України 5 січня 2016 року ввів в обіг дві пам’ятні монети “Щедрик (до 100-річчя першого хорового виконання твору М. Леонтовича)” номіналом 5 гривень з нейзильберу та 20 гривень зі срібла.

 

  В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся творчий вечір музикознавця Валентини Кузик

Особливим приємним подарунком для гостей став виступ ансамблю «Тебє поєм». Дякуючи колективу в стінах музею прозвучали колядки з різних куточків України і звісно «Щедрик».

***

Наступна зустріч клубу «Душевна культура» відбудеться 22 січня 2017 р. початок о 16:00 за участі Хорового ансамблю Вищих Свято-Володимирівських богословських курсів.
Хоровий ансамбль був створений на базі Вищих Свято-Володимирівських богословських курсів у листопаді 2008 року.
Керівник хору - чудовий музичний педагог , хоровий дирижер Катерина Дмитрівна Конрад – людина лагідна, терпляча і привітна.
Цікаво, що до навчання Катерина Дмитрівна брала усіх охочих, навіть людей без музичної освіти, аби було щире прагнення навчитись і славити Господа співом.
Починали від музичних азів кропіткою працею. І талантом музичного педагога хор нарешті зазвучав! Перший виступ відбувся у Свято-Макарівському храмі на Різдво 2010 р.
Так було розпочато творчу біографію хору.
Сьогодні у доробку вже відомого у церковному середовищі хорового колективу багато виступів на співочих фестивалях і конкурсах.
Щороку колектив виступає на фестивалі духовних кантів Параскева в селі Лишня Макарівського району Київської обл.;
у святкових концертах до дня пам`яті святителя Димитрія Ростовського в м. Макарові;
на Новорічних і Пасхальних концертах у Галереї Соборна.
Також хоровий колектив відзначився участю
у концерті «Великопостні піснеспіви» у Свято-Покровській Голосієвій пустині (2016р.);
на фестивалі «Сладость в радость» на підтримку дітей сиріт і дітей з обмеженими можливостями у Києво-Печерській Лаврі (2015р.);
на фестивалі «Візерунки Великодня» у Галереї Соборна (2015р.);
у благодійному концерті «Пасхальні вітання» в Київській фортеці для дітей, чиї батьки відбувають покарання в місцях позбавлення волі (2016 р.);
Також хоровий колектив бере участь у щорічній хресній ході 13 липня з іконою Божої Матері «Призри на смирення». Хор зустрічає піснеспівами ходу, яка йде на престольне свято від окраїни Києва с. Білогородка до с.Томашівка.
Неодноразово колектив був відмічений грамотами на фестивалях і конкурсах.
Більшість учасників хору отримали освіту на регентському відділенні і несуть послух на кліросі у різних храмах м. Києва.

Організатор: Просвітницький Центр Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира в рамках проекту клуб шанувальників класичного та авторського мистецтва «Душевна культура». Координатор: Любов Лавриненко (096) 537 83 60.
Email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Адреса: м.Київ, вул. Маршала Конєва, 3а - Музей знаходиться на першому поверсі дзвіниці біля Спасо–Преображенського собру на Теремках. ( ст. м. Іподром (10 хв. пішого ходу) або маршрутка № 84, тролейбус №45,№12 зупинка вул. Василя Касіяна.)