15 березня 2018 року розпочалася паломницька поїздка до Святої Землі групи духовенства та прочан Спасо-Преображенського собору на Теремках на чолі з духівником Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром.
У день приїзду українські паломники вклонилися Порогу Судних Воріт, де митрополит Олександр відслужив заупокійну літію за Блаженнішим Митррполитом Володимиром та всіма спочилими. До речі, на цьому місці, 28 листопада 2014 року, духівник Фонду освятив пам'ятну табличку на честь Владики Володимира. Нагадаємо, що в 1966 році майбутній Предстоятель Української Православної Церкви в сані архімандрита був призначений заступником начальника Руської духовної місії в Єрусалимі та певний час жив у Олександрівському подвор’ї.
16 березня паломницьку групу з України у резиденції Патріархії в Старому місті Єрусалима прийняв Блаженніший Патріарх Феофіл III. Під час спілкування було піднято питання подолання розколу в Українському Православ’ї. Владика Феофіл запевнив в своїх молитвах за Україну і про подолання всіх негараздів, яких зазнає багатостраждальний український народ. Його Блаженство поздоровив владику Олександра з наступаючим днем народження та подарув ікону Воскресіння Христового із зображенням Кувуклії. На молитовну згадку про зустріч митрополит Олександр подарував Патріархові панагію.
Відвідуючи Гефсиманію, духівник Фонду звершив біля Гробу Божої Матері заупокійну літію за новопреставленим архієпископом Макарівським Іларієм (Шишковським), який в цей день відійшов до Господа.
***
Слово Митрополита Олександра (Драбинка) про спочилого архієпископа Іларія (Шишковського):
Українська Православна Церква втратила сьогодні архієрея-відмінника, якому, через суб’єктивне та упереджене ставлення до нього з боку окремих представників керівництва, нажаль, не вдалося повністю розкрити свій великий потенціал.
Людина з енциклопедичними знаннями, вмінням їх подати та оригінальним почуттям гумору. Все це робило спілкування з ними - незабутнім, легким і корисним.
Мудрий викладач, старанний редактор, ерудований науковець, глибокий знаток Священного Передання, зокрема - житій і вчення древніх Отців нашої Церкви.
Компетентний спікер - він сміливо погоджувався коментувати, для ЗМІ, теми, які, для чернечої частини офіційної структури УПЦ, вважаються «незручними». А саме, восьме березня, день закоханих, аборти, ювенальна юстиція, статеве життя в родинах, викладання основ релігії в світській школі, питання біоетики.
Блаженніший Митрополит Володимир довірив йому редагування центральних друкованих церковних ЗМІ та часто делегував для участі в різноманітних конференціях.
У часи його редакторства, «Церковна Православна газета» отримала передплатний індекс, завдяки чому «потрапила» майже в кожну домівку України, де мешкають православні люди.
Його поважали у викладацькій корпорації КДАіС, свідченням чого є призначення на посаду секретаря Вченої Ради.
«Архімандрит Іларій, зі сходів центрального корпусу КДАіС, зачитує результати вступних іспитів» - це вже образ, який залишиться в пам`яті багатьох.
До нього тягнулися студенти - для багатьох із них він став науковим керівником, при написанні дисертацій.
Багато хто, з них, завдяки йому, взяв участь у численних наукових конференціях, які проходили не лише у Києві.
Серед його студентів, сьогодні - чимало викладачів духовних шкіл, співробітників Синодальних структур, настоятелів храмів і, навіть, архієреїв.
Особисто я знайомий з ним, з 1998 року, коли прибув до Києва та став іподияконом-референтом Блаженнішого Митрополита Володимира.
Практично вся його діяльність проходила на моїх очах.
Працелюбність - одна з яскравих рис владики Іларія. Назавжди запам’ятаю ту ретельність, з якою він підходив до виконання доручень Священноначалля.
Завжди зі шкіряною папкою, де були численні папери, у простому підряднику, зі шкіряним чернечим поясом і наперсним хрестом..., завжди зайнятий, завжди поспішав, завжди привітний і оригінальний, завжди про щось думав.... - таким мені згадується він сьогодні.
Він був гарним другом, мудрим порадником, приємним співбесідником і уважним слухачем.
Серед інших, його вирізняла невтомність у спілкуванні. До нього можна було звернутися з будь-яким питанням.
В ньому неординарно поєднувалися професійна вибагливість до підлеглих, та тонке почуття гумору. Владика Іларій умів втішити.
Він фундаментально знав церковний протокол і був дуже культурною та чемною людиною.
Переживав через те, що був позбавлений можливості викладати у Київських духовних школах.
Проявив себе і як голова Синодальної структури. Під його керівництвом, Відділ біоетики та етичних питань провів чимало корисних заходів. Сам владика, на цій прсаді, відповідав на безліч важливих запитань - у публічному просторі.
Феноменальна пам`ять, гарна дикція, широка ерудованість, щира посмішка, оригінальне мислення, вміння глибоко вникати в питання і бачити саму суть.... - таким він залишиться в новітній історії УПЦ.
Останній масштабний проект, який ми з ним реалізували - це видання Синаксаря - житій святих українською мовою. Владика редактував переклади які готувалися до друку. Нехай Господь і його впише в Книгу вічного життя.
Зі святими Упокой, Господи, душу новопреставленного архієпископа Іларія в обителях Твоіх. Спочивай в мирі, собрате і сослужителю.