В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки»

12 лютого 2017 року в стінах Музею Блаженнішого Митрополита Володимира відбулась презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки». Дудченко Поліна – дружина священика, багатодітна мати, педіатр і неонатолог - найперший лікар в житті людини - фахівць з новонароджених.

 

В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки»

 

Книга є збіркою оповідань про тих, хто народжується у наш світ, та про тих, хто іде з нього, про радості життя та тугу смерті, про неймовірну силу любові, що допомагає зрозуміти і прийняти цей світ. В кожній розповіді лунає думка про християнську віру, звучить легко й природно, пропонуючи кожному читачеві замислитися над «клінічними подіями» власного життя.

 

В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки»



«Життя і клінічні випадки» Поліни Дудченко - та сама православна література, про яку так багато ведеться розмов останні півтора десятка років. Ні, зрозуміло, даними збіркою оповідань вона не вичерпується. Їм вона здійснюється... Коли читаєш ці розповіді, розумієш: автор - ЖІНКА. З дуже красивою душею. І сувора реальність, їх підносили в світлі її душі, перестає бути лякаючою ... На сторінках цієї книги ми зустрічаємо лікаря, предстояние якого Богу червоною ниткою проходить крізь усі розповіді.

 


 
«Діти - це підтвердження того, що людина - це дійсно образ Божий, - з іншого боку підходить до своїх оповідань автор. - І той, хто в цьому сумнівається, повинен згадати, що людина, яка йому, можливо, зараз не подобається, коли-то був маленьким і всіх любив. Лікар це дуже добре розуміє краще, ніж хтось інший».

Поліна Володимирівна під час презентації говорила про парадоксальні факти зі своєї практики. Наприклад, про те, що не готові до народження дитини - в силу завищених очікувань - найчастіше виявляються ті батьки, для яких дитина була довгоочікуваною. "Очікування від дитини повинні зводитися до очікування дива, - вважає автор. - Він просто повинен бути з Богом і бути щасливий".

 

В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки»

 

В презентації взяв участь духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Владика поділився враженнями про книгу, пригадавши, що читав перше видання книги під час буремних подій в грудні 2013 року, про що зробив записи у своєму щоденнику. Також він вручив авторці подяку від Фонду.

В Музеї Блаженнішого Митрополита Володимира відбулася презентація книги оповідань дитячого лікаря Поліни Дудченко «Життя і клінічні випадки»



Пропонуємо вам оповідання з книги «Життя і клінічні випадки»  під назвою «ОБХОД»

Одним из самых любимых моих рабочих дел всегда были обходы. Я делала их с упоением и не спеша, по возможности, поэтому самым лучшим днем для работы в роддоме я считаю субботу. В субботу можно не спешить. Нет пятиминутки, нет утреннего хаотичного движения, нет начальства.

Один доктор брал на себя третий этаж и родзал, а я два вторых этажа, где лежит больше всего женщин. Много сотен новорожденных детей и их мам прошли через мои руки. Это монотонное действие, столь необходимое и простое одновременно, оставляет удивительный след. Помнят наши обходы только подсознательно.

Светлая первая палата. С нее начинается обход второго этажа. Каждый доктор ходит по-своему. Я хожу зигзагом. Пачка историй разложена в странной для постороннего последовательности палат. В каждой палате мама и ребенок. Роддом построен 20 лет назад, но уже по типу индивидуальных палат, и это очень удобно. Мама сразу оказывается со своим малышом, и ей никто не мешает.

На пеленальном столике ровными стопками лежат детские вещи, стоят разные баночки и другие предметы ухода за малышом. Зачем люди тянут в роддом расческу ребенку?

- Здравствуйте! Детский обход.

Часть мам сразу после этого спрашивает к кому пришли, к ней или к ребенку, но нам не привыкать к такому вопросу. Мы его предусматриваем.

- Раздевайте ребеночка, мама. Будем его осматривать.

Мама медленно поднимается с кровати. Вот молодец! Есть такие, которые даже не думают подниматься. Они лежат весь обход. Надо дать им время. Очень скоро они придут в себя.

Медленные и осторожные движения. Маленькое сокровище. Не глядя в историю могу сказать, что ребенок первый.

- Доктор, а можно задать вам вопросы?

- Конечно, можно.

Я и пришла затем, чтобы ответить на вопросы, рассказать, показать и научить вас, новорожденных мам, нехитрым премудростям вечно женской заботы о младенцах. Да и вопросы обычно одни и те же. Вешать инструкцию на стенку — занятие бессмысленное. Уж лучше каждый раз рассказывать.

Вижу, что дело с раздеванием не очень продвигается, предлагаю свою помощь, и мама становится в стороне, заслоняя мне весь свет. Так становится 99%. Поэтому младенца я возьму на руки и поднесу к окну, чтобы лучше рассмотреть цвет кожи.

- Мама, у вас получается ухаживать за малышом, или вам что-то показать?

- Лучше расскажите и покажите, если можно.

Показываю и рассказываю, как промывать глаза, как чистить нос, как протирать складки, как держать малышика, когда он поел и когда голодный, как подмывать, как обрабатывать пупочную ранку, как массировать животик, как стричь ноготки.

Хорошо, что ребенок не против демонстрации моих навыков на себе. Особенно успешно проходит массаж живота с явным визуальным эффектом, после чего следует мытье под краном.

Волосики длинные и черные. Нехотя открывает один глаз. Демонстрирует рефлексы и цепляется за мои пальцы крепко всей ладошкой. Кожа суховатая, как у многих младенцев, проделавших недавно удивительный переход под названием рождение.

Взвешиваю малыша. Сейчас по новому приказу можно взвешивать не ежедневно. Это приводит периодически к большой потере массы тела, но надо же воспитывать в людях сознательность. Вот мы и воспитываем, начиная с роддома. Сообщаю маме вес и рассказываю, почему бывает потеря массы тела.

Мама слушает и что-то записывает.

- Доктор, вы можете показать, как пеленать ребенка? Мне кажется, он лучше себя ведет, если запеленать.

Пеленание сейчас не в моде. Все многие века такого занятия признаны наукой неправильным и ущемляющими свободу ребенка.

- Да, бывают детки, которые любят пеленание. Оно напоминает ребенку матку. Поэтому малышу и спокойнее.
Показываю, как запеленать. Это напоминает замедленную съемку.

- У вас получается прикладывание к груди или надо помогать?

- Ой, покажите. Он мне всю грудь искусал.

Укладываю маму на кровать, показываю, как правильно лежать и куда деть свои собственные руки. Если правильно все показать и сделать, то больно не будет, и ребенок захватит грудь самостоятельно почти всегда. Главное — не бояться.

Как странно, но ребенок часто лучше знает, что и как надо делать, чем его новоиспеченная мать. Вот он лежит довольный и сосет предложенную грудь. Какая умиротворяющая картина!

- Спасибо, доктор!

Я улыбаюсь и прощаюсь. Расти большим, малышок!