25 листопада 2018 року, на запрошення посла України у Королівстві Бельгія пана Миколи Точицького та пароха Душпастирства Брюсселя ієром. Олега Зимака, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр взяв участь у заходах, приурочених до 85-ї річниці Голодомору.

 

Меморіальні заходи відбулись у кафедральному соборі святих Михаїла та Гудули м. Брюссель. Організовано зустріч силами парафії святого рівноапостольного князя Володимира Душпастирства Брюселя за участі українських дипломатичних установ.

Аби вшанувати пам'ять усіх загиблих під час Голодомору 1932-33 років зібралися почесні гості з України та представники місцевої української діаспори. Разом піднесли молитви за душі усіх заморених голодом та згадали ті страшні роки.

Митрополит Олександр звернувся до присутніх зі словом, у якому зокрема закликав молитися за душі загиблих та зазначив, що пам'ять про них повинна жити і серед майбутніх поколінь українців, аби нікого більше не звабив хибний шлях нехтування моральними законами, встановленими Богом.

 

Виступ митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра на молитовному вшануванні 85-ї річниці Голодомору у Брюсселі

«Україна відзначає 85-ту річницю Голодомору у стані гібридної війни з Росією.

«Війна — це акт насилля, що має на меті змусити супротивника виконати нашу волю», писав Карл фон Клаузевіц («Про війну», 1832). І це — класичне — визначення війни допомагає нам усвідомити, що й сучасний збройний конфлікт на Донбасі і ініційований радянською владою Голодомор 1932–1933 років є нічим іншим як війною, тобто актом насилля, за допомогою якого Москва намагалася і намагається знищити наш народ і нашу країну.

Голодомор — одна з найбільших трагедій у нашій історії. І цю трагедію неможливо розглядати як Боже покарання. Бог не карав український народ. Він лише попустив статися злу, яке визріло у серцях людей та втілювалося людськими руками.

Будь-яке масштабне зло та насилля — певною мірою незбагнені. Людський розум та людське серце не здатні вмістити чому Бог не зупиняє біль, голод та інші страждання. Так само ми не розуміємо, не здатні зрозуміти чому Бог «залишив» (я беру це слово у лапки) український народ і попустив жахливу трагедію Голодомору. Але не можна розглядати Боже попущення як Божу волю. Бог не є джерелом або творцем зла. Бог не вбиває, не катує, не вбиває голодом. Все це роблять люди — істоти, яких Бог обдарував даром свободи. А Бог лише дивним, знову ж таки незбагненим чином, ставиться до свободи людини — попускаючи людині творити і добре, і зле.

Голодомор без сумніву є однією з найтрагічніших сторінок українсько-російських взаємин. Провина, гріх — завжди персональні. Тому я далекий від того, аби покладати провину за Голодомор на сучасний російський народ — народ, який, до слова, так само, як й інші народи СРСР став жертвою більшовизму, жертвою комуністичної диктатури. Але я закликаю російський народ вивчати сьогодні жахливу історію Голодомору 1932–1933 років, і робити з цієї жахливої, моторошної історії чіткі етичні висновки.

Голодомор був спробою знищити українського селянина, а, отже знищити і саму Україну. Сучасна російська пропаганда заперечує цей — антиукраїнський, скерований проти українського народу — аспект Голодомору. Але найкращий спосіб визволитися від провини — це не заперечувати свою відповідальність, а змінитися, звільнитися від зла. Тому я звертаюся сьогодні до тої частини російського суспільства, яке зберегло тверезість духу та думки: згадайте мільйони замучених голодом у 1932–1933 роках і відмовтеся від імперських амбіцій, відмовтеся від бажання будувати нову російську імперію.

У світі є чимало різних ідей. Але жодна з них не варта смерті і однієї людини. «Війна — це акт насилля, який має змусити супротивника слідувати нашій волі» — стверджує фон Клаузевіц. Але ж Бог створив усіх людей та народи вільними. І ніхто, жодна людина або жоден народ не має морального права заради втілення своїх ідей та бажань чинити насилля над іншими.

Голодомор, мільйони людських жертв — жорстока пересторога для сучасних утопістів, які знову намагаються змусити український народ повернутися до складу Російської імперії.

Голодомор — не Божа покарання. Це — жахливе зло, це — зло, яке ніколи і нічим не може бути виправдане.

Не нам з вами окреслювати кордони Божого милосердя. Але скажу щиро — мені важко уявити собі вічність з Богом, у якій разом зі святими та страдниками потраплять Сталін, Гітлер або ті, хто замислив та ініціював сучасну війну на Донбасі. Кожна людина створена Богом для того, аби увійти до Божого раю. Але, як свідчить Євангелія, не всі увійдуть до нього…

Господи, Ісусе Христе, Джерело Життя і безсмертя! Упокой душі убієнних від голоду! Прийми їх у Своє Небесне Царство Правди. Напоуми живих! Допоможи українському народові зберегти нині свою свободу і свою державність.

Пам’ятаємо: будь-яка нова унія з Росією може зрештою привести до нових трагедій, закінчитися новими війнами та геноцидами. Бережімо нашу свободу і ніколи не забуваємо, якою дорогою ціною український народ виборов наприкінці ХХ століття власну державність».