Наблизився час Великого посту. Час, коли всім нам необхідно зосередитися, освятити наші тіла й думки, аби чистим серцем гідно зустріти світлу Пасху Христову.
Кожного з нас змалечку лякає смерть. Наш розум не погоджується з тим, що все, що ми бачимо й любимо, перебуває під владою тління та смерті. Та ось знову наближається час, коли Церква відкриває перед нами таїнство безсмертя — тайну Христового Воскресіння. Як осягнути це величне таїнство? Як не лише усвідомити, прийняти розумом факт Воскресіння Ісуса Христа, а й долучитися до нього, пережити його?
«Чисті серцем… побачать Бога», — каже Господь. Настав час очисти-ти наше серце, аби приготуватися до зустрічі з Богом та побачити Його. Поширеною є думка, що піст — це відмова від певної їжі, розваг, подружніх стосунків. Але піст — це, передусім, внутрішнє самообмеження. «Головне в піст — не їсти один одного», — так влучно сформулював сутність посту для сьогодення приснопам’ятний Блаженніший Митрополит Володимир.
«Є піст тілесний, є піст і душевний, — навчає святитель Тихон Задонський. — Тілесний піст — це коли черево постує від їжі та пиття. Душевний піст — коли душа утримується від злих думок, справ і слів. Добре постує той, хто уникає будь-якого зла».
Піст не має бути фарисейським, адже можна вистоювати довгі служби, утримуватися від скоромної їжі, та при цьому бути немилосердним, не допомагати ближнім, хворим і знедоленим.
Спробуємо не словом, а прикладом свого життям довести, що ми не такі. Використаємо час посту аби дослухатися до свого серця. Чи вільне наше серце від осуду? Чи співчуває воно ближньому? Чи спонукає воно нас до конкретних справ? Чи воно чисте перед Богом?
Ми любимо, як колись фарисеї, протиставляти себе суспільству. Любимо звеличувати себе у своїй праведності. Та вслухаймось у слова автора «Послання до Діогнета» — пам’ятки християнської писемності II століття:
«Не в тому полягає блаженство, аби мати владу над ближніми, чи бути сильнішими за слаюших, чи багатим і утискати нижчих: ніхто в такий спосіб не може наслідувати Бога; все це негідне Його величі. Але той, хто бере на себе тягар ближнього; той, хто, в чомусь переважаючи, добродіє іншому, нижчому за себе; той, хто отримані від Бога дари роздає нужденним і стає, так би мовити, богом для тих, хто від нього отримує, — той наслідує Бога.» (Послання до Діогнета, 10, 5–6).
Скільки чудових настанов ми можемо почерпнути з цього послання!
***
Правила дотримання посту не можуть бути однаковими для всіх. Адже серед нас є немічні, ті, хто тяжко працює чи опинився в особливих обставинах. Не забуваймо і про те, як відрізняється піст заможної людини від посту бідного. Вже саме соціальне становище багатьох наших співвітчизників є сьогодні постом для них. Церква не ігнорує обставин життя конкретної людини і благословляє полегшення посту для тих, хто має у цьому потребу. Міру посту нехай кожен визначить сам, як підкаже йому його совість. Але не слід забувати слова Писання: «Жертва Богові — дух упокорений» (Пс. 50:19).
Кожен із нас має пам’ятати Христові заповіді, які проголошують блаженство убогим духом, тим, що плачуть, лагідним, голодним і тим, хто жадає правди, милостивим, чистим серцем, миротворцям, гонимим за правду…
***
У світі живе близько двох із половиною мільярдів християн. І всім нам, християнам, відомі Заповіді блаженства, які залишив Церкві Сам Христос. Та чи живе за цими заповідями наше серце? Чи є ми справжніми учнями Христа?.
Піст — час подвигу, особливої жертви Богові, а для багатьох із нас це час, коли ми нарешті намагаємося жити по-християнськи. Час, коли ми, врешті-решт, забуваємо про численні «життєві турботи» та зосереджуємося на питанні: чи готові ми до найголовнішої події у своєму житті — зустрічі з Воскреслим Христом?
Шляхом Великого посту всі ми йдемо до Пасхи. Тож давайте проживемо цей час так, аби він став для нас часом самообмеження та зосередженості, часом духовної мандрівки й духовної весни,. І нехай усі ми — кожен власним шляхом — прийдемо на зустріч з Воскреслим Христом із любов’ю та смиренним серцем, прийдемо не самі, а тримаючи за руки наших ближніх.
«Постімося постом приємним, благоугодним Господу: істинний піст — відцуратися злого, утримання язика, віддалення від люті, відлучення від похоті, обмов, неправди та порушення клятви. Цього ослаблення — піст істинний і похвальний»
Христос посеред нас!
І є, і буде
Олександр,
митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський
