7 жовтня 2016 року в стінах Музею Блаженнішого Митрополита Володимира пройшов другий творчий вечір Клубу шанувальників класичного та авторського мистецтва «Душевна культура», що діє в рамках студійно – клубної діяльності Просвітницького Центру Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира.
Учасниками зустрічі стали поетеса Вікторія Осташ та поет, автор – виконавиця Іванна Братусь.
Вікторія Осташ – поетеса, член Національної спілки письменників України, педагог, редактор, керівник київської літературної студії «Перехрестя», автор і редактор в одній особі, знає ціну якості книги. І те, яка роль у цьому її редактора.
- Вікторіє, вже кілька років Ви керуєте літературною студією «Перехрестя». Розкажіть, будь ласка, як все починалося…
Дякую за питання, але дещо уточню: «кілька років» за цей час непомітно для мене перетворилися на тринадцять. А щодо перших кроків нашої літстудії – то вони були водночас несподіваними і цікавими для мене як керівника і – хочеться вірити – для учасників також. Започатковано «Перехрестя» навесні 2003 року. Завітавши якось на один із творчих вечорів до київського Будинку письменників, познайомилася із прозаїком В’ячеславом Медвідем, який тоді опікувався в НСПУ проблемами молодих авторів. І саме він запропонував очолити літстудію. Тепер, повертаючись думкою до тих часів, вкотре переконуюсь, що тоді літстудії переживали своєрідний розквіт. Вже на першому «засіданні» назбиралося близько двадцяти учасників. Звісно, дотепер з нами лише кілька людей з того першого складу: дехто з них стали відомими, хтось взагалі припинив писати, але більшість все одно залишається у своєрідному «енергетичному полі» літстудії, хоча і, так би мовити, – в інтерактиві. І з усіма учасниками літстудії, навіть з тими, хто недовго відвідував наші зустрічі, у мене зберіглися теплі стосунки. Взагалі дружні товариські стосунки вважаю одним із найважливіших засновків спілкування всередині нашої літстудії. Традиційними формами нашої активності стали не лише «спілчанські» зустрічі з читанням і обговоренням творів постійних учасників і гостей «Перехрестя», колективні і одноосібні творчі вечори (і не лише у приміщенні Будинку письменників, але й на «гостині», наприклад – у Національному музеї Тараса Шевченка і театрі «Колесо», районних бібліотеках для дітей і дорослих), але й участь у численних літературно-мистецьких фестивалях та книжкових виставках (по всій Україні), виступи у студентській аудиторії тощо.
- Побажання читачам від Вікторії Осташ.
Сама не люблю читати чергові заяложені побажання за зразком «щиро бажаю всім-хто-мене-чує – здоров’я, любові, особистого щастя, миру в душі і родинного затишку...», або – «...завжди залишатися так само щирими, відвертими, самобутніми...», зрештою – «...бути самими собою...»! І такий перелік можна доточувати і доточувати... Звісно, і всього цього варто бажати ближнім. І я приєднуюсь до подібних, хоч і банальних вже, побажань. А від себе додам – не довіряйте чиїмось остаточним висновкам, промовистим гаслам і яскравим ярликам: узгоджуйте з голосом власного розуму, покликом власного сумління і порухом власного серця, вивіряйте позитивним досвідом духу. Проживіть самі своє власне життя! Щиро, з теплом, Вікторія Осташ.
Братусь Іванна – поетеса, автор – виконавець, багатодітна мама, кандидат педагогічних наук, магістр соціальной работи Манчестерського університету, викладач кафедри практичної психології та социальної работи Академії праці та соціальних відносин Федерації профсоюзів України, психолог, арт-терпевт, перинатальний психолог, експерт Україно-Швейцарської програми "Здоровя матері і дитини", автор 40 публикацій і 10 тренінгових програм.
- Іванно, чим є авторське мистецтво на вашу думку.
Я пишу та співаю авторські пісні, що мають духовне підгрунття. Жанр авторської пісні він для мене є природним, навіть народним. Але народ є народ – і не тільки не тільки давним-давно, але й сьогодні він творить свої пісні, які разюче відрізняються від класичних зразків авторського жанру. Різниця полягає у такій собі “позачасовості” твору, геніальній простоті і співзвучності його душевним порухам багатьох людей. Сьогодні я приєдналась до творчого вечору Вікторії Осташ мого друга та чудової поетеси. Насправді поети, і барди це щось настільки спільне. Таке поєднання є дуже органічним, воно інтуїтивно було знайдене, але вже потім всі зрозуміли, чому це нам потрібно. А нам це потрібно обом сторонам: бардам потрібно бачити хорошу роботу зі словом, поетам потрібно бачити, як барди працюють з публікою. Сьогоднішній вечір ми провели у чудовій домашній атмосфері. Дякуюємо усім, завдяки кому, сьогоднішня творча зустріч стала можливою!
Для мене велика честь виступати в Музеї Блаженнійшого Митрополита Володимира. Клубні вечори - це перш за все, можливість доторкнутися до життя Блаженнійшого Митрополита Володимира.Для багатьох, хто з ним тісно спілкувався, і тих, хто тільки раз в житті був розмовляв з ним, без слів і висновків ясно, що Блаженнійший Володимир - святий сьогодення. .Мені доводилось брати у нього благословіння декілька раз, разом з молитвою він передавав людям спокій і світло, радість і натхнення на життя. По його святим молитвам і з його благословіння був нами створений Православний центр розвитку сім'ї "Сім'я в радість", його святими молитвами наш центр зміг опікуватися 250 дітьми з багатодітних сімей, працювати з молодими сім'ями, вагітними. Крім того, я постійно вчуся у Блаженнійшого Митрополита Володимира, переглядаючи фільми про його життя, читаючи його вірші. Наприклад, взяла для себе, як Блаженнійший шанував матір. В його вітальні висів портрет його матері, поруч з яким завжди стояли квіти. Коли я переглянула цей момент в фільмі, замислилася, а в кого з нас є подібна традиція? Зараз наші батьки живі, ми зробили спеціальну фотосесію з ними і втілюємо приклад Блаженнійшого у життя. Ще мене до глибини душі дивувало, як при тяжких фізичних хворобах і станах Блаженнійший витримує щоденні навантаження. Від нього вчуся я не жалітися на життя і здоров'я, а ділитися добром і світлом. Мені достатньо було дивитися на нього, стільки в ньому було любові, яку він щедро роздавав. Тут в музеї Блаженнійшого Митрополита Володимира започатковано творчі вечори, гадаю, Блаженнійшому це подобається, адже він сам талановитий поет. Мрію, щоб його вірші вчили в школі, були відомі широкому колу, адже вони передають духовні настанови, сприяють душу до розвитку. Ще мрію, щоб на його поезії створювались, але це все ще попереду. Дякую всім засновникам музею, організаторам клубних вечорів за можливість співати тут.
Наступна зустріч клубу «Душевна культура» відбудеться 14 жовтня 2016 р. початок о 17:00 за участі Кузик Валентини Володимирівни - музикознавець, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії (з мистецтва), лауреат мистецької Премії ім. М. Лисенка, член Національної спілки композиторів України, науковець Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. За громадсько-доброчинну діяльність удостоєна ордена св. великомучениці Варвари. Авторка понад 30-ти окремих книжок, присвячених розвитку української музики, понад 50-ти ґрунтовних статей у книжках та наукових збірках, понад 200 статей в енциклопедіях, більше 200 статей у журналах та газетах України й зарубіжжя. За її участю знято біля 20 телефільмів про видатних діячів української культури, освітлено тематику «Музичний меморіал» про репресованих музикантів, 10 років ведуться щорічні Різдвяні зустрічі «У промінні Віфлеємської зірки». Є одним з ініціаторів та член журі щорічного (з 2001 р.) міжнародного конкурсe «Vivat, musica!», член журі конкурсу молодих піаністів ім. Л. Ревуцького (Чернігів), конкурсу сакрального хорового співу «Аскольдів глас».
***
Організатор: Просвітницький Центр Фонду пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира в рамках проекту клуб шанувальників класичного та авторського мистецтва «Душевна культура». Координатор: Любов Лавриненко (096) 537 83 60.
Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Адреса: м.Київ, вул. Маршала Конєва, 3а - Музей знаходиться на першому поверсі дзвіниці біля Спасо–Преображенського собру на Теремках. ( ст. м. Іподром (10 хв. пішого ходу) або маршрутка № 84, тролейбус №45,№12 зупинка вул. Василя Касіяна.)
